Мальовниче Закарпаття
Подорож у Закарпаття восени, точнiше, в жовтнi, для нас вже стала традицiйною. Знову було організовано чергову екскурсійну поїздку викладачами І.І.Булах і О.В.Шиманською для студентів нашого коледжу у цей дивний край Черемоша і Прута…
Де ще відпочити восени в Україні, якщо не в Закарпатті. Осінь – саме час побути серед мальовничих Карпатських гір, побродити дрімучими незайманими лісами, майже зміненими цивілізацією, та сповна насолодитися чистим карпатським повітрям.
Відпочинок в Закарпатті восени – це свіже гірське повітря, прогулянки казковими лісами, релаксація і лікування, оригінальні страви закарпатської кухні, красиві замки з віковою історією, а також веселе проведення часу, яке захочеться розділити з друзями!
Наша група підіймалась канатно-крісельною дорогою на Боржавський хребет, щоб повною мірою насолодитися краєвидом Карпатських гір, від якого захоплює подих. Піднявшись наверх, ми побачили вкриті зеленню альпійських лугів верхівки сусідніх гір, а під ними – темно-зелену ковдру смерекових лісів, що ростуть тут споконвіків. Лише з гірської вершини можна осягнути всю велич і віковий спокій карпатської природи.
Далі були відвідини форелевого господарства, де ми не лише ознайомилися з процесом розведення екологічно чистої форелі, але й простежили шлях вирощування риби від малька до дорослої особини. Також у нас була можливість порибалити, а після спортивної і азартної рибалки обід із зловленої форелі став найкращим завершенням відпочинку.
Майстер – клас з ковальства у кузні “Гамора” не залишив нікого байдужим. Лисичівська кузня-музей “Гамора” є унікальною пам’яткою промислового виробництва і єдиною в Європі діючою водяною кузнею. Водяна кузня “Гамора” – унікальний об’єкт, оскільки має статус музею і водночас діє як нормальна кузня, де виготовляється звичайний реманент для мешканців села і околиць. На згадку бажаючі викували для себе підкову із логотипом кузні.
Термальні джерела Закарпаття – це відмінне місце, щоб розслабитися в осінній період року.
Берегово є головним термальним регіоном Закарпаття. Так у невеликому закарпатському містечку складається повна ілюзія перебування в Угорщині. Воно знаходиться за 5 км від її кордону, здавна було Австро-Угорським володінням. І зараз тут все угорське: мова (поряд з українською), чудова мадярська кухня, місцеве вино. Ми мали можливість відчути на собі цілющу силу термальної води.
Закарпаття має унікальне багате історичне минуле. Тисячоліттями цю землю активно освоювали кельти, слов’яни, угорці, австрійці, чехи і словаки, радянська влада, українці. Сьогодні, про їх присутність нагадують різні архітектурні будови: стародавні останки поселень, замки, палаци, дерев’яні та архітектурні храми, два з яких під захистом ЮНЕСКО.
Нас зачарувала екскурсія Мукачівським замком – історичною пам’яткою архітектурного мистецтва. Кам’яний замок тут звів князь Федір Корятович – це він вирубав у скелі криницю 85 м у глибину (подейкують, з допомогою обманутого чорта) – а пізніше його розбудували угорські князі Ракоці. Саме за їх правління фортеця стала центром боротьби за незалежність угорського народу від Габсбургів. Ввійшла в історію майже трирічна оборона замку під проводом мужньої Ілони Зріні. Овіяна легендами фортеця ще здалеку вражає своїми могутніми мурами, а всередині відкривається величезний палацовий комплекс з кількома музеями.
Екскурсія на ферму равликів нікого не залишила без позитивних емоцій. Перша ферма на Закарпатті запрацювала у 2017 році і вона здатна вирощувати до 10 т равликів на рік. Вирощують тут 3 види равликів. Для цього на фермі створені найбільш сприятливі для цього умови – і кормові, і кліматичні.
Справжньою гастрономічною пригодою стало відвідування Селиської сироварні в Нижньому Селищі, де налагоджено виробництво сиру за швейцарською технологією без додавання консервантів та ароматизаторів. Процес дозрівання продукції в обладнаних підвалах зі сталими вологістю та температурою займає кілька місяців, і нам продемонстрували це царство сиру під час екскурсії до сироварні.
Прогулянка до Карстового мосту була нелегкою. Довжина маршруту – 5 км.Скеля височіє посеред букових пралісів, на висоті 800 метрів над рівнем моря. Вона являє собою природну арку, що утворилася ще в ті часи, коли нинішні Карпати були морським дном.Кілька кілометрів угору до скелі Карстовий міст доводиться йти пішки, зате побачене вражає кожного, хто тут побував.
В Закарпатті восени відбуваються традиційні фестивалі вина.
Хіба ж можна приїхати на Закарпаття і не спробувати місцевих вин? Виноробством закарпатці займалися здавна. Переконатися в цьому можна, відвідавши старовинні погреби з історією, яка налічує не одне століття. Тут досі існують цілі династії, які виробляють вино впродовж багатьох поколінь!
Під час дегустації ми ознайомилися з різними традиційними сортами закарпатських вин та сортами вин, які виготовляють по всьому світу, а також придбали пляшку вина, яке найбільше сподобалось, щоб привезти смак Закарпаття з собою додому.
Жовтень – сезон полювання на білі гриби. Таких грибів, як серед гуцульських гір, ми точно ніде не бачили! І ніколи не забудемо тутешні мальовничі місця.
До наших послуг були затишні приватні садиби угорців, а ще колиби, де нас частували смачними стравами місцевої кухні.
Ми – тi смiливцi, якi наважилися ловити бабине лiто у Карпатах, і розраховували на спiвмiрну своїм ризикам винагороду. Погода нас дійсно порадувала останніми сонячними теплими днями, порадувала i водночас засмутила, бо, ми встигли порiднитися iз гіпнотичними гірськими краєвидами, історичними і культурними пам’ятками, гарними людьми, що населяють цей прекрасний край, а все прекрасне, як відомо, колись закінчується.
Шкода прощатися із Закарпаттям, та ми повернемося обов’язково сюди знову, за новими враженнями і новими емоціями!
